Женевська угода або міфи та реальності домовленостей

Давайте почнемо з реальності. 17 квітня в Женеві відбулася зустріч, мета якої було підписання угоди для ескалації напруги в Українському питанні. Все начебто сталося і сторони підписали договір. Був вироблений ряд дій для зняття напруги і зміни ситуації.

І все було б добре, якщо б насправді ключова сторона дійсно була готова виконувати угоду.

Але що відбувається далі?

А далі агресор заявляє, що все що в Києві це не правильно і саме там треба звільняти будівлі та роззброювати людей. Що у всьому винна влада України, а на сході країни все відбувається саме собою і затриманих треба просто звільняти. І взагалі Україна не правильно влаштована і її конституцію потрібно «допиляти». З приводу останньої ремарки виникає тільки одне питання:

– Під кого будемо «допилювати»?

Ось тут ми можемо приступити до міфів.

Міф перший – з агресором можна домовитися.

Дуже поширений міф чи ілюзія, яка збиває з пантелику багатьох, в тому числі і ЄС з США. Давайте просто подивимося на ситуацію абстраговано.

Здоровий, знавіснілий від страху ведмідь лізе в будинок. Не будемо зараз розглядати “що” його так налякало. Він взяв і заліз у вікно та почав облаштовуватися в «кімнаті», а весь світ спостерігає як він крок за кроком наводить свої порядки та обживається.

Звичайно йому кажуть, що так не можна і він порушив угоду 1994 рок, що все що відбувається в країні це справи України і вона сама розбереться. Що введуть санкції і економіка його країни постраждає, буде менше «малини» на його території. Але все це для нього не важливо, бо він «ведмідь» і у нього є своя мета, а на жертви та втрати йому начхати.

Про що це говорить?

Про те, що сила протидії не адекватна і вона оцінюється, як слабкість і потурання. Значить можна йти далі.

Чи можна домовиться з тим, хто вже порушив договір, та ще й знає що йому за це нічого не буде?

Але світ наполегливо кличе «ведмідя» за стіл переговорів і чекає від нього мирних дій.

Міф другий – агресор може почати діяти на користь іншого (жертви).

Вельми наївна позиція очікувати, що «ведмідь» визнає свої дії агресивними і неправомочними, та ще мирно залишить територію на якій вже стоїть однією лапою, а куплені «пси» при цьому йому ще й дорогу прокладають.

Про що можна домовлятися з «ведмідем»?

Знайдіть в історії хоча б один приклад, коли агресор зупинився без вагомої на те причини або увійшов в положення «жертви». Ескалація насильства триває до тих пір поки не буде виставлен ​​ефективний захист і не дана добра відсіч.

Так що змусило Путіна сісти за стіл переговорів?

Антитерористична операція, яка дуже заважає вести війну тим способом, який він використовує. Адже якщо вивести з гри зовнішні сили і усунути фінансування продажних громадян, то розвалиться можливість просування таким шляхом далі.

Сівши за стіл переговорів, агресор виграв час і призупинення АТО. Цим він створив собі можливість провести передислокацію і ревізію своїх дій та варіантів.

Все що робить агресор направлено на досягнення його мети. Вірячи агресору, у його милість та розсудливість ми втрачаємо сили і навіть побічно допомагаємо йому.

Міф третій – що війну можна виграти «наздоганяючи».

Будь-яке протистояння інтересів можна розглядати як якусь війну. Що стосується даної ситуації, то це реальна війна, спрямована на захоплення конкретних територій, причому мінімальними силами, використовуючи слабкі сторони противника.

Так, загарбник дуже добре знає дірки противника і слабкість структури влади. Він чітко діє моделюючи ситуацію і перевіряючи на здатність бути рішучими і дати адекватну відповідь. Він рухається повільно, але впевнено, при цьому досить обережно.

Що дає це Україні?

Всі дії агресора дуже добре показують де і що не працює, а так само хто і як налаштований, на чиєму боці грає. Давно у нас не було такої ревізії…

Залишається тільки навчиться грати на випередження і самим почати моделювати ситуацію, діяти жорстко і рішуче, щоб відсікти всі можливості ворогові реалізувати задумане. Тільки відчувши протистояння та рішучість, продуктивність захисних заходів і зазнавши реальні економічні та моральні втрати агресор буде змушений шукати точки дотику і виходу зі стану війни.

Значить щоб з кимось про щось домовлятися потрібно активне прагнення усіх сторін, тільки тоді буде відбуватися дотримання домовленостей.

Що ж, пропоную не випробовувати ілюзій і почати діяти на випередження, це цілком можливо і реально. Потрібно тільки прийняти реальності та почати вести свою гру.

Робіть правильні висновки, а ведучи переговори реально оцінюйте розстановку сил.

Олена Бойко – бізнс-коуч, що створює результат

+38 099 23 850 33